В той день відкрились небеса,
І Божий погляд линув із-за хмар,
Туди, де боротьба йшла за життя,
Де хлопець ніс на плечах свій тягар…
Страшна хвороба спокою не дала,
Надію рвала, плела свій вінець,
І не одна важка сльоза з очей упала,
І вірить не хотілось, що скоро вже кінець…
Ніхто не вірив… Щиро всі молились,
Просили Бога: «Поможи йому…»
І крик німий зривався не з одного серця…,
Його я чую й досі: «Господи, чому?!!..
І знаєш Ти, що він є дорогим для нас,
І знаєш Ти, як любимо його,
І просимо Тебе сьогодні й повсякчас
Здоров’я дай і збережи його».
Не сталось так, як ми хотіли,
Пішов від нас і друг, і син, і брат.
Останній подих… й пішли від нього сили,
Залишивши нам дику біль цих втрат.
Тож, друже, спи спокійно вічним сном
Хоч як би це було нам важко зрозуміти,
І знай, що ти завжди будеш живий для нас,
Про тебе пам’ять вічно буде жити!
В той день відкрились небеса,
І сам Господь сказав: «Остапе, йди до мене,
В цей час закінчилось твоє земне життя,
Ти станеш ангелом і будеш біля Мене».